Тисячу років тому, за часів Київської Русі, мед та віск були основними товарами нашого державного експорту та постачалися в усі країни середньовічного світу, закладаючи основи вітчизняної економіки. Медові напої у ті часи також користувалися надзвичайною популярністю – наші предки знали тисячі рецептів їх приготування. Усі церковні свята в народі так і звались – «медами». Не дарма бджільництво у князівській державі користувалося надзвичайною пошаною. Зокрема, у «Правді Ярослава», давньоруському кодексі законів, бджільництву було присвячено аж сім розділів – найбільше з усіх ремесел.

Володимир був молодшим сином князя Київського Святослава і онуком княгині Ольги. Він одержав від свого батька в спадщину Новгород і княжив там кілька років. Згодом Володимир став Київським князем. Він був мудрий діяч і хоробрий воїн, але розбещений, жорстокий і мстивий, ревний язичник, встановлював повсюди різних ідолів, вклонявся їм і вимагав проводити язичницькі обряди та жертвоприношення. Та все ж усвідомлював, що його боги безсилі, і прагнув знайти істинну віру. Різні правителі, прагнучи тісніших взаємин з Київським князем, присилали до нього своїх проповідників. Проповідник, який був присланий від Православно-Грецької церкви, філософ Костянтин мав успіх. Він розкрив перед Володимиром історію віри та спасіння світу і показав князеві зображення Страшного суду.

Здавна бджола на Україні вважається священною комахою. Спостерігаючи за життям бджолиної сім’ї людина знаходила в ньому багато повчального і для себе. Не дивно, що в народі стільки приказок про бджолину працьовитість, рішучість, з якою вони захищають своє житло від сторонніх зазіхань. А покровителями цього священного промислу вважаються св. Зосима і Саватій. У народі вважають, що це Вони навчили людей правильно утримувати свою пасіку. Саме при житті цих святих, у XV столітті крилаті трудівниці почали "приручатись". Тому і не дивно, що на іконах вони зображені з різним пасічним знаряддям того часу, вуликами та бджолами. Цікавим також є те, що в минулому при вході на пасіку обов’язково була ікона з зображенням Зосими і Саватія, а пасічник не помолившись не починав свою працю. Це важливо і сьогодні – на пасіці нічого робити не тільки людині з брудними руками чи в брудному одязі, а і з брудними помислами у душі.

Від найдавніших часів відносно стабільною залишалася етнічна українсько-білоруська межа по Дніпру вище впадання в нього Прип'яті та українсько-білоруська й українсько-російська на північний схід і схід від впадіння в Дніпро р. Сожі й приблизно по лінії сучасного державного кордону України аж до її повернення 100 км східніше Десни на південь у напрямку на Рильськ. У ранньоісторичний період це була земля східнослов'янського "племені" сіверян, що разом з іншими південно-руськими "племенами" стала територією формування українського етносу. Полемізуючи з О. Шахматовим, на українському характері цих земель наголошував М. Грушевський:

У січні 1814 року видатний український природознавець Петро Іванович Прокопович (1775-1850) сконструював перший у світовій практиці рамковий вулик. Цей винахід спричинив справжню революцію в бджільництві. Сьогодні рамковий вулик є стандартом для бджолярів усіх без винятку країн, а Україна по праву вважається батьківщиною раціонального бджільництва.

Століттями бджільницьке ремесло в Україні передавалося з покоління в покоління, і разом з ним передавалася вікова мудрість пращурів. Сьогодні багато молодих людей починають цікавитись та займатися бджільництвом. Це захоплення часто розпочинається ще в дитинстві, переходить до них від батьків, дідів, прадідів, так само як і любов до рідної землі, до традицій та культури українського народу.

На базі Українського науково-дослідного технологічного інституту бджільництва, заснованого в червні 1989 р., створено Національний науковий центр "Інститут бджільництва ім. П. І. Прокоповича УААН". Інститут бджільництва сьогодні здійснює науково-методичне керівництво і координацію наукових досліджень, які проводяться організаціями, установами та учбовими закладами, господарствами різних форм власності, при вирішенні ними науково-технічних проблем та завдань галузі. Установу очолює член-кореспондент УААН Леонід Іванович Боднарчук.

Національний музей бджільництва, що діє на території Центру, покликаний зберегти історичне минуле та пропагувати сучасні технології виробництва продукції галузі. Ставиться за мету вивчити і відобразити в експозиціях історичні етапи становлення й розвитку бджільництва, роль видатних практиків, прослідкувати розвиток наукових центрів, шкіл, товариств. Значна частина експонатів музею розміщена під відкритим небом.

В Україні діє Спілка пасічників та Асоціація апітерапевтів України, Національна асоціація пасічників України "Укрбджолопром", фонд П.І.Прокоповича. Працює наукова бібліотека інституту, яка містить ряд рідкісних видань з історії бджільництва, технології бджоловедення, переробки продуктів бджільництва. Видається міжвідомчий тематичний науковий збірник "Бджільництво". В Україні нині виходить три журнали з бджільництва: „Український пасічник”, ”Пасіка”, ”Пасічник”, і ряд регіональних газет та журнальчиків.

Основними напрямки наукових досліджень, що проводяться в Україні є: розробка інтенсивних технологій бджоловедення, переробки і використання бджолопродуктів у галузі; розробка методів профілактики і боротьби з хворобами та шкідниками бджіл; вивчення нектароресурсів і розробка ефективних методів використання бджіл для запилення ентомофільних сільськогосподарських культур; розробка та виготовлення на основі продуктів бджільництва нових видів лікувально- профілактичних препаратів та харчових композицій; дослідження з питань економіки галузі бджільництва, розробка державних стандартів та сертифікація продуктів бджільництва.

Проводиться вивчення господарсько-корисних та етологічних ознак аборігенних порід бджіл, розробка теоретичних основ породного районування бджіл в Україні, поліпшення порід аборигенних (української степової, карпатської та поліської популяції) і створення нових породних груп, типів і ліній медоносних бджіл із застосуванням ефективних методов селекції.

На сьогодні в Україні діє ціла мережа науково-освітніх закладів галузі бджільництва: Національний науковий центр „Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича ”, спеціалізовані кафедри бджільництва Національного аграрного університету в Києві та Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького, а також кафедри інших вищих навчальних закладів сільськогосподарського спрямування (Львів, Суми, Біла Церква, Умань та інші міста), на базі яких здійснюється підготовка професійних бджолярів.

У 1997 р. Указом Президента України введено „День пасічника”— професійне свято бджолярів України, яке відзначається щороку 19 серпня. Ставлячи за мету відродження світової медової слави нашої країни, Братство Бджолярів України уже четвертий рік поспіль напередодні Медового Спаса проводять Всеукраїнське Свято Меду. У рамках Свята Меду проходить Всеукраїнський Медовий Чемпіонат, у 33-ох номінаціях якого змагаються різноманітні види меду, медових напоїв, воску та виробів з нього, а також цікаві винаходи у бджільництві, художні твори, фотографії, колекції на тему бджільництва – за право бути кращими в Україні. Заходи відбуваються на мальовничих зелених схилах Музею Архітектури та Побуту під відкритим небом «Пирогів».

У 2005 році було створено Всеукраїнську громадську організацію “Братство бджолярів України”. Метою цієї організації є об’єднання пасічників України під гаслом «Навчимося у бджіл єдності!» – для відродження традицій українського бджільництва, захисту своїх прав та відстоювання інтересів.

Сьогодні Україна має всі підстави називатися Європейським Медовим Краєм. В галузі бджільництва працює понад 400 тисяч громадян України: як професійних пасічників, так і аматорів. Останніми роками галузь демонструє стрімке зростання: кількість бджолиних сімей в Україні вже сягає 3,5 мільйони, а середньорічне валове виробництво меду – 70 тисяч тон. Таким чином Україна посідає п’яте місце у світі за об’ємами виробництва меду – після Китаю, Індії, Аргентини та США.

Україна – найбільша країна в Європі. Велика територія зумовлює різноманітність природних зон і, відповідно, – багатий сортовий асортимент меду. В Україні збирають: буркуновий, гречаний, еспарцетовий, конюшиновий, липовий, люцерновий, м’ятний, фацелієвий, осотовий, синяковий, соняшниковий, луговий, лісовий, гірський та безліч інших медів. А найціннішого – акацієвого – меду в нас взагалі отримують найбільше у світі!

Продукція українського бджільництва – це не тільки мед. Пасічники України успішно отримують від бджіл маточне молочко, бджолине обніжжя (пилок), прополіс, віск, пергу, забрус, бджолину отруту, гомогенат личинок трутнів та екстракт личинок воскової молі. Ці продукти знаходять застосування у косметології, фармації, харчовій промисловості, та навіть в авіаційно-космічних технологіях! На Західній Україні високо розвинуте пакетне бджільництво та селекція бджолиних маток. Звідси знаменита Карпатська бджола постачається в не лише в інші регіони України, але й до Росії, Казахстану, Польщі, Німеччини, Нідерландів й багатьох інших країн.

Українські інноваційні технології апітерапії – це новітні методики профілактики та лікування широкого спектру захворювань із застосуванням біологічно активних продуктів бджільництва. Протягом 35 років на базі кафедрі технології ліків Національного Фармацевтичного Університету в Харкові під керівництвом академіка Олександра Тихонова діє наукова школа із розробки стандартизованих лікарських засобів на основі продуктів бджільництва. Харківськими науковцями створено понад 50 апіпрепаратів, що знаходяться на різних стадіях впровадження.

На ХХХХ Всесвітньому Конгресі Міжнародної Федерації Бджільницьких Асоціацій АПІМОНДІЯ, що проходив з 9 по 14 вересня 2007 року в австралійському Мельбурні, Україна отримала найбільше нагород з-поміж понад 100 країн-учасниць, за винятком господарів, австралійців. 8 медалей: 4 золоті та 4 бронзові, і титул Медової Королеви Апімондії – це найвище досягнення вітчизняного бджільництва на міжнародній арені за всю історію. Особливої уваги серед отриманих нагород заслуговує перемога у найпрестижнішій категорії – «Комерційний мед», – завдяки якій український мед з білої акації відтоді офіційно носить титул Кращого Меду Світу.

Україна офіційно оголосила про свій намір змагатися за право проведення Всесвітнього Бджільницького конгресу Апімондії у 2013 році. Це цілий бджільницький світ, що очікує відкриття міжнародною спільнотою. А проведення Конгресу Апімондії у столиці нашої країни – місті Києві – не лише здійснить значний вплив на розвиток цієї галузі в Україні, але й суттєво збагатить світове бджільництво.